понеділок, 20 жовтня 2014 р.

У ЛОДЗІ «РУТА» РОЗЦВІЛА

Третій і останній конкурсний день. Не дивлячись на це, учасники все ще хвилюються, не розслабляються і продовжують дивувати. Всіх знову зібрала Мануфактура. Організатори подбали про комфорт для глядачів та учасників, тепер сцена розташована не на дворі, а всередині торгово-розважального центру. Концертну програму розпочав український співочий гурт «Первоцвіт», а до виходу готувалися литовці. 
- Як називається ваш ансамбль?
- Танцювальна студія «Рута»,- відповіла керівник колективу.
- Тобто ідея створення танцювальної студії належить Вам?
- Засновницею була я, але в нас є така квітка рута, що символізує чистоту, незайманість. Тому назва саме така. І протягом 9 років існування ансамблю назва не змінювалась.
- Як ви потрапили на фестиваль?
- Нам запропонували і ми з радістю погодились, адже ще не брали участі в подібних конкурсах. Директор був не проти, і ось народні танцівники з Алітусу тут. До Лодзі приїхала ще одна литовська танцювальна команда, однак ми не конкуруємо, а підтримуємо один одного.
- У кому ви вбачаєте своїх конкурентів?
- Навіть не знаю, усі учасники дуже сильні. Але по темпераменту мені найбільш до вподоби Грузія та Вірменія. Їх техніка, артистизм, а також костюми приємно дивують.
- Що символізують ваші сценічні костюми?
- Це національне вбрання, яке носили наші предки. Оскільки у Литві досить холодні кліматичні умови, то одяг відповідно теплий. Заможні литовські дівчата прикрашали голову короною, а бідніші одягалися більш скромно. А найпопулярніша зачіска – дві коси, в які іноді вплітають стрічки, до речі, вона актуальна й сьогодні.
- Яку назву мають номери, які ви будете демонструвати?
- Один з них має назву «O ant kalno» , що в перекладі означає « Ой, на холмі».
- Ви вперше в Лодзі, тож які враження?
- Нам дуже подобається, всі задоволені, особливо тим, що можна поспілкуватися з конкурсантами з інших країн, які ставляться до нас дружелюбно. Шкода, що ми приїхали лише на п’ять днів. Польське місто Лодзь дуже цікаве, хотілося б дізнатися про нього більше.
Олена Петюр, Анна Бабич  

Немає коментарів:

Дописати коментар