четвер, 23 жовтня 2014 р.

Шлях додому. the way home. Дорога домой

Последние минуты фестиваля прошли почти незаметно для участников, и пришло время прощаться. 
Все делегации отправились домой, найдя новых друзей, опыт  и награды.
Ждем комментарии о том, какой была дорога и впечатления от фестиваля! We are waiting for comments on how the delegation arrived home and impressions of the festival!
Bardzo dziękuję, thanks a lot, شكرا جزيلا, nagyon köszönöm, დიდი მადლობა, дзякуй вялікі, спасибі велике, suur tänu, pateicoties daudz :)



вівторок, 21 жовтня 2014 р.

Полет над сценой/ Georgia in Lodz

Польша привыкла к монотонной и стабильной жизни, и совсем неожиданно для обычного жителя Лодзя громко ворвался фестиваль Folkowe Inspiracje. И, пожалуй, самыми темпераментными можно назвать грузинскую команду Ge-Folk.
Но мало кто знает, что за эксцентричностью танцев этого народа скрывается глубокий смысл исторического прошлого. Каждая деталь имеет значение, каждый взгляд, каждый шаг - это эмоциональный рассказ о рыцарях и их дамах. Их танец - не просто красивая картинка, а глубокий смысл. Не смотря на то, что Ge-Folk - это сборная учеников Колледжа Искусств в Тбилиси, и тренируются они вместе всего 3 месяца, можно подумать, что это большая грузинская семья. История колледжа имеет 80-ти летнюю историю. Система обучения состоит из двухлетнего обучения: каждые два года меняется состав, тобиш ученики выпускаются, и хореографы начинают учить новое поколение с нуля. И в этом имидж колледжа - основного состава коллектива не существует.
«С одной стороны, это хорошо, - рассказывает директор колледжа, - потому что у нас нет основного коллектива, который потом портится, и в котором потом появляются проблемы. У нас этого нет, потому что он постоянно меняется, обновляется, и благодаря этому у нас не появляются сложности. А с другой стороны - это тяжело, потому что хореографу приходится очень много работать с новыми людьми.»
По-домашнему, спокойно и уютно - именно так прошел наш разговор с Мзией Апридонидзе - женщиной, которая уже на протяжении 12 лет руководит Колледжем Искусств. Невероятно много мыслей можно почерпнуть у настолько мудрого человека.
"Мы уже во второй раз на этом фестивале. Выезды входят в методику обучения - мы возим учеников по различными фестивалям, и это их воспитывает. Знаете, поездка - это целая философия. Это коммуникация, это отношения в группе, это разные люди в одной среде, это поведение, это личностные качества. Ученик очень раскрывается вне дома. Вот как раз эта обстановка и раскрывает танцора. В плане образования и воспитания - это очень большой плюс, когда коллектив выезжает, и он самостоятельно живет и работает."
Ми знаем, что в прошлом году вы победили. Смотря на номера, которые приготовили другие команды, на кого «сделали бы ставку» в этом году?
Нынешний фестиваль сильнее и по качеству выступающих групп, и по их количеству. Также, важно заметить, что хорошо решены организационные моменты. В сравнении с прошлым годом, коллективы выросли. Я анализирую и вспоминаю коллективы - они очень сильные, они чисто работают, хорошие постановки, в хореографическом плане интересны, и само исполнение чистое очень. Костюмы потрясающие. Так что, люди работают, и это видно.
Из чего состоит ваш репертуар? Из чего состоит грузинский танец?
Наши танцы распределены по регионам: у нас их 11, и каждый имеет свой танец. По содержанию - они одинаковые. Есть какие-то наречия, и они раскрываются в танце. Грузинский танец построен на драматургии: это тема, это развитие темы, это кульминация, это раскрытие кульминации и это концовка. И вот каждый танец ставится так. Как ставить - это уже по вкусу хореографа. Но он обязательно защищает тему в традиционных рамках.
Какая роль конкретно у мужчины и женщины в грузинском танце? Какой характер у каждого из героев?
В основном, тема грузинского танца - это любовь. Танец строится на отношениях рыцарей и дам. Грациозность, нежность, чистые отношения. Вот почему девушка держит в танце голову вниз - она не может посмотреть на мужчину. И есть свои правила, и танцоры должны их соблюдать. Есть расстояние, которое мужчина не должен перейти, он не должен касаться её юбки, он не может её закрывать собой и обгонять. Во время её соло, она не может на него смотреть. И если этот танец на грузинском конкурсе - то там за это даже снимают балы.
У Ge-Folk есть уникальные движения, и только единицы могут их сделать. Например - прыжок на колено. С прыжка танцор приземляется на колено, и это всегда впечатляет зрителя. Это движение считается изюминкой, оно захватывает  и заставляет вздрогнуть. Но никто и не думает о том, что спустя несколько лет выступлений с этим движением, у солистов начинаются серьезные проблемы со здоровьем. Грузинские танцоры сжигают себя на сцене дотла, они отдают всю свою энергию зрителю, вкладываются и не жалеют себя ради зрелища. Этот коллектив полон солистами и трюкачами. Для того, чтоб танцевать в совершенстве, танцоры начинают заниматься танцами с детства. Их учат основам, и затем они поднимаются по хореографической карьерной лестнице.

Грузинских парней часто можно увидеть танцующими на площадках, не предназначенных для танцев. Только услышав музыку, они пускаются в пляс. Анри Мамедов, танцор коллектива и репетитор колледжа, рассказывает "Это зов сердца. Мы не предполагаем, что будем танцевать. Это все спонтанно. Чаще всего, это происходит так: кто-то включает музыку, и мы начинаем танцевать. Есть такой танец, называется "Хоруми", в котором нужно стать в линию и идти. Кто-то открывает дверь, и мы выходим на улицу. Мы танцуем всегда, когда есть возможность, особенно, когда хорошее настроение."
Виктория Золотова

«Золотий човен» причалив

Як не шкода прощатися з Лодзею, але мусимо. На заключному концерті учасники вкотре довели, що не даремно приїхали на фестиваль. У вщент заповненій залі Wytwornia відбувся гала-концерті та нагородження переможців. Відкрили свято господарі - дві полячки, які співали польську народну пісню. Настав той довгоочікуваний момент - нагородження учасників конкурсу "Золотий човен". Затамувавши подих, в очікуванні та хвилюванні кожен з нетерпінням чекав, коли ж пролунає його ім'я.
«Почувши, що наш колектив отримує нагороду, ми не могли повірити своєму щастю. Це було неочікувано і водночас приємно»,- діляться своїми емоціями Наталя та Евеліна з ансамблю «Тут і зараз», переможці у танцювальній номінації. Говорити можна багато про особливості народної культури, але краще це побачити на власні очі.

Анна Бабич, Олена Петюр

понеділок, 20 жовтня 2014 р.

"Маленькі Нане"

Після їх виступів ніхто не залишається байдужим. До них підходять аби висловити захоплення. Керівники колективів дивуються складністю танців.
Дивуються, бо вони наймолодші на фестивалі. Найстаршій 17 років,усім іншим від 10. На фестивалі вони презентують горду країну Вірменію.
"Маленьким Нане" з міста Єреван танцють класичні та народні танці народів світу.
Ансамбль народився 17 років тому, як танцювальне тріо. Згодом, бажаючих приєднатись до "Нане" стало настільки багато, що колективрозділився ще й на молодшу групу "Маленькі Нане", які й приїхали на Folkowa Inspiratja.
Вони брали участь в десятках міжнародних фестивалях в Гонконзі, США, Турції, Абхазії, Індії, Лівії.
"Ми вперше не тільки на цьому фестивалі, але й у Польщі. І вона нас приємно вразила. Захват викликала природа і відношення людей до неї. Квіти, ліси, поля, розвинена інфраструктура, сучасні будинки - усе гармонійно", - розповідає керівник "Маленьких Нане" Наріне Тополян.
Наріне надзвичайно талановитий хореограф. Про це знають її вихованці, фанати ансамблю і чи не вся Вірменія. В її колекцій нагород приз "Найкращий хореограф" конкурсу "Новий подих", державна грамота прем'єр-міністра за розвиток танцювальтного мистецтва Вірменії серед молоді, Золота медаль Міністерства культури Вірменії, орден Мовсеса Хоренци.
"Особисто я приїхала аби підвищити свою кваліфікацію як хореограф, подивитись народні танці інших країн", - каже Наріне і пропонує мені чай. На вулиці дуже холодно. Вірмени гостинний, співчутливий та дуже патріотичнмй народ. Діти отримуть від фестивалю нові знайомства та враження. Звичайно ж "Маленькі Нане" хочуть перемоги!

"Ми дуже полюбили це місто! Сподіваємось, наступний фестиваль буде влітку і наш колектив обов'язково приїде знов!"
Оксана Семенік

Танцюй за незалежність!

Що для вас значать танці? Розвага, хоббі, веселощі? Але чи вдумуєтесь ви в те, що приховує за собою мова жестів?
Напевне ви чули про бойові танці. За вправними рухами виконавців приховані різні удари та прийоми. Яскравим прикладом таких танців є капуейра. В цьому танці бойові рухи поєднані з гнучкістю та вправністю. Інакшим прикладом танців зі скритим сенсом можна назвати шаманські ритуали народів Океанії.
Але зараз хотілося б розповісти про палестинський народний танець - дабке.
В своєму танці жителі Близького Сходу виражають національну позицію. Для палестинців дабке є однією з можливостей зберегти свою культуру. За словами учасників фестивалю вони завжди будуть боротися за свою незалежність. А в кожному танці вони розповідають маленьку історію своєї Батьківщини.
Таким чином завдяки народному танцю учасники фестивалю "Folkowe Inspiracje" нині мають унікальну можливість познайомитись з культурою Близького Сходу, дізнатися маленьку частинку історії Палестини та відчути всю боротьбу за національну свободу.

Микита Сергійчук

Знайомтесь - Нідерланди

Нідерландськими гостями фестивалю являється аматорський колектив «Kids show» зі слов’янської школи «Карусель» під Утрехтом. Колектив, як і сама школа, був заснований 10 років тому Оксаною Львівною – емігранткою з України. Нині в начальному закладі навчається близько ста учнів-емігрантів з України, Білорусі та Росії віком від 5 до 13 років. В школі вивчають ті предмети, які не може дати звичайна нідерландська школа – літературу та історію своєї батьківщини, крім того на уроках вони розмовляють виключно слов’янськими мовами. Також школярі мають гарну можливість для розвитку своїх творчих амбіцій: малювання, танці, спів та навіть музикальні інструменти. Зіркою «Kids show» є Деніс Смітт – найперший учень школи, що нині навчається в консерваторії і в майбутньому має намір стати зіркою естради.
На фестивалі «Kids show» вже не вперше, проте раніше вони приїжджали іншим складом. Мабуть, це один з небагатьох колективів, що першою ціллю для себе постави не отримання нагород, а веселощі, пригоди та нові знайомства. Гурт, хоч і являється аматорським продуктом недовгих тренувань, проте обіцяє старатися й дивувати.

Микита Сергійчук

«Dvin»

Хоча Естонія країна не велика, у ній мешкає багато талановитих людей. Переконатися в цьому не важко, адже серед учасників фестивалю є і естонці, у яких, до речі, гарне почуття гумору. Спілкуючись з ними, важко зрозуміти, коли вони кажуть правду, а коли жартують. Але ми, приклавши зусилля, зуміли це зробити.
- Як ви представлятимете свою країну? Співаєте, танцюєте?
- Ми – універсали, робимо все: і співаємо, і танцюємо, і граємо на музичних інструментах, і їмо (сміються). А також перемагаємо, адже назва ансамблю – «Dvin».
- Як дорога? Довго добиралися до місця призначення?
- Спочатку потягом, потім на автобусі, поїздка була досить довгою, але ми їхали і їли бутерброди, це нас підбадьорювало,- знову жартують Стефан і Мікаель.
- Розкажіть що символізують кольори вашого прапору, які ви тримаєте в руках?
- Прапор Естонії синьо-чорно-білий, і кожен колір має своє значення: синій означає небо, моря, озера; чорний колір - це колір землі і національних естонських піджаків, що відображає всі тяготи естонського народу; білий - колір чистоти, символізує прагнення до свободи і надію на краще майбутнє.
- У чому особливість вашого виступу?
- Головне, одягнути білі панчішки,- жартома відповідає Альберт, який у гурті грає на акордеоні. 
- Але насправді, головне – донести до глядача позитивний настрій і поверхнево ознайомити з народними танцями Естонії. Бо деякі учасники демонструють не «фольк», а естраду, однак фестиваль спрямований саме на етнографічні виступи.
- Як ви спілкуєтеся з поляками? Вдалося подолати мовний бар’єр?
- Так, це не важко: просто додаємо до наших слів «пше»,- не перестають жартувати юнаки.
З такими веселими естонцями сумувати точно не будеш. Можливо, переїхати в Естонію?

Над останнім питанням роздумують
Анна Бабич, Олена Петюр